29 апреля, 2021 
adminGWP И. Ликaрчук: o сущeствующeй систeмe зaщиты диссeртaций
Aвтoр: Игoрь Ликaрчук, экс-рукoвoдитeль Укрaинскoгo цeнтрa оценивания качества образования.
ФБ «кипить» після вчорашнього захисту однієї дисертації. Ні про цю дисертацію, ні про автора не напишу жодного слова, адже її не читав, автора не знаю, не спеціаліст у галузі науки, з якої відбувався захист (хоч більшу частину трудового життя працював у системі держуправління).
Я про інше. Про існуючу систему захисту дисертацій, сутність якої у колективній безвідповідальності членів спецрад за прийняті рішення.
У свій час я кілька разів пробував піти супротив цієї системи, коли мені доручали експертизу дисертацій, а я робив різко негативні експертні висновки…
Члени спецради висновки слухали, не заперечували, не дискутували; але ховали очі й голосували «за». Таємно. Не залишаючи жодного персонального сліду.
Після кількох таких моїх експертиз – мене із складу спецради вивели… Тепер членом тієї спецради є людина, стосовно дисертації якої я робив негативний висновок…
І повертаючись до вчорашньої події. Вона рядова і звична. Якби не прізвище автора дисертації, то про цей захист ніхто б і не згадав. Бо так було завжди. І так є. І думаю, що так буде. Буде до тих пір, поки не зникнуть спецради з їхнім таємним безіменним голосуванням.
Настануть зміни лише тоді, коли, скажімо, три професори після «захисту» поставлять свої підписи під висновком, у якому буде написано: дисертація є, наукові результати досягнуті.
Лише персональна відповідальність. Тих професорів, які такий висновок зробили. І прізвища яких будуть відомі всім. Поруч із прізвищем автора дисертації.
Оригинал
Опубликовано в рубрике