30 апреля, 2021 
adminGWP Гaлинa Сищук: рeбeнoк и умeниe прoигрывaть
Aвтoр: Гaлинa Сищук, учитeль, г. Xaрькoв.
У вaс у клaсі є тaкі учні, які oбoв'язкoвo мaють стoяти пeршими в стрoю, мaють чaсті кoнфлікти з oднoклaсникaми, пoгaнo співпрaцюють у групax і нaмaгaються всілякo приxoвувaти невдачі? Питання риторичне – упевнена, що є.
Я давно спостерігаю за такими проявами поведінки і віднедавна знайшла для себе її причину – дитинка не вміє програвати.
Деякі родини, у своїх проявах піклування про дитину, намагаються уникати конфліктних ситуацій. Усі спірні питання вирішуються на користь дитини, прояви емоційності гасяться – все, тільки б дитина не нервувала. Піддавки в іграх тут не виняток. «А що тут поганого? Чи мені важко зробити дитині приємне?» – головна відмова, яка і є гальмом розвитку одного з найважливіших вмінь – вміння правильно сприймати програш.
Перша реакція дитини на програш лякає батьків, і вони намагаються відстрочити ці прояви на майбутнє. «Стане старше і почне правильно реагувати», – думають. Та ось і школа на носі. Новий колектив. Обов'язки… А ситуація тільки ускладнюється.
Давайте розбиратися разом.
Під час програшу дитина (як і будь-хто з дорослих) спочатку відчуває розпач, пригнічення і образу. Дитина проявляє це досить емоційно, може влаштувати істерику, намагаючись таким чином отримати бажану перемогу.
В індивіда з добре розвиненим емоційним інтелектом ця стадія не довготривала. Після неї іде прийняття. Потім аналіз і синтез. Тобто змиритися, проаналізувати причини і повторити спробу з урахуванням набутого досвіду.
Що ж з дитиною? Наша дитинка застрягла у першій стадії і не знає з неї виходу. Тому постійно намагається бути першою (першим), не вміє поступатися власними інтересами і не може налагоджувати контакти. Дітям істерики не влаштувати (бо їм хоч об стіну бийся – все одно), а от кулаком можна, так же швидше.
Чи впливає цей стан на здатність навчатися? Однозначно так. Навчання – це теж часті програші. І визнання цього факту (із подальшим аналізом і синтезом) – важливі умови для ефективного відпрацювання навичок, досягнення кращого результату.
Як же діє наша дитинка? Найчастіше – намагається замаскувати програш, займається прикрашательством, уникаючи такого страшного для себе пригнічення.
І чи можемо ми вести мову про здобування знань, якщо дитина підсвідомо уникає складнощів?..
Що ж робити?
Розвивати емоційний інтелект.
Почніть з проговорення і називання станів дітей.
– Ти зараз радієш. Твоя перемога принесла тобі задоволення.
– Зараз ти сердишся. Незадоволення – це нормальна захисна реакція. Вона допомагає нам зрозуміти, що спричиняє дискомфорт, і усунути цю причину. Давай проаналізуємо ситуацію.
Вчіть проявляти повагу до почуттів інших.
– У класі багато дітей, тому просто неможливо завжди бути першим. Це нормально. Від цього ми не стаємо гіршими, і це може змінитися у будь-який момент.
– Згадай, що ти відчував чи відчувала у момент програшу. Зараз це відчуває твій однокласник чи однокласниця. Чи варто над цим сміятися? Чи ми можемо підтримати? Чи можемо дати можливість виграти?
Ну і, звісно, поспілкуйтесь з батьками. Без їх підтримки швидких результатів не буде. А час грає проти вас – втрачаються знання. Я впевнена, вони просто не проводили із цим аналогії.
Бажаю успіху. І не забувайте, що тут теж можливі програші. Просто вдихніть глибоко і зайдіть з іншої сторони. Колись вихід обов'язково знайдеться!
Оригинал
Опубликовано в рубрике