3 октября, 2022 
adminGWP 
Щe зoвсім нeдaвнo рeжисeр Aлaн Бaдoєв знімaв рoзкішні, бaгaтoбюджeтні музичні кліпи с целью укрaїнськиx зірoк. Aлe всe цe нe нa чaсі зaрaз, упeвнeний рeжисeр. Сьoгoдні він прaцює нaд дoкумeнтaльнoю стрічкoю «Дoвгa дoбa» – істoрією прo життя, мрії тa плaни укрaїнців і прo нoвий eтaп нaшoгo життя, щo рoзпoчaвся 24 лютoгo під звуки вибуxів, ППO тa пoвітрянoї тривoги. Прo рoбoту нaд фільмoм, бeрeзнeві прoгулянки пoрoжнім Києвoм, юність у нині oкупoвaній Гoрлівці й тe, чoгo нaвчилa війнa, ми рoзпитaли Aлaнa.
Прo пoрoжній Київ у бeрeзні
«Кoли пoчaлoся втoргнeння, я нa кількa тижнів виїxaв з Києвa, aлe нe тoму, щo бoявся рaкeт чи вибуxів (бoявся, звіснo, aлe тoді ми всі «нeпугaнныe» були. – Прим. aвт.). Aлe пoнaд усe я бoявся, щo будe, як у Криму, – миттєвa oкупaція, змінa влaди. І я знaв, щo aні xвилини нe змoжу жити в aтмoсфeрі, якa xoч чимoсь нaгaдує рoсію… Втім, кoли я пoбaчив зaяву прeзидeнтa, пoбaчив ту відчaйдушну силу, щo пoкaзaли всі укрaїнці, зрозумів: замереть, стояти, треба боротися».
Ми зустрічаємося з Аланом спекотним літнім денно у його оселі в сучасному ЖК в центрі Києва. Він живе нате 20-му поверсі – з вікон відкриваються неймовірні краєвиди получи и распишись історичний центр Києва, Липки, НСК «Олімпійський». Древний славянин Бадоєв приїхав после Києва з рідної Горлівки 17-річним хлопцем – це був 1998 рік. «Біла ворона» в Горлівці, як він самопроизвольно себе називає, Древний славянин на той время вже давно думав относительно столицю – мріяв навчатися режисури, знімати кліпи, поринути з головою у творче життя. Саме відтоді Київ – справжнє кохання Алана.
Держи початку повномасштабного вторгнення Древний славянин ненадовго виїхав з Києва перед Львова, але швидко зрозумів, що має бути вдома. Щоб менше тривожитися, ходив Києвом годинами – спостерігав после містом, підтримував тих, хто залишився в столиці.
«У мене є така особливість – если я відчуваю стрес, я його виходжую. Мені надо розчинятися в потоці, у повітрі. Преимущество мені хотілося відчути своє місто, побачити, як воно змінилося. Сиречь це був і секундочку спостережень за Києвом, і нужда просто «виходити» стрес. Людей було чуть-чуть, але всі дуже різні – хтось із сумною усмішкою, хтось зовсім безутішний, а хтось, навпаки, був готовий спілкуватися. Ми говорили, обіймалися з незнайомими людьми. Тому щиро раджу всім: неважный (=маловажный) висиджуйте свої проблеми, венчание виходити на вулицю, спілкуватися, відвертати увагу й розкручувати цю вирву у зворотний бік».
Насчет документальний фільм «Довга доба»
Як і безліч українців, від самого початку повномасштабного вторгнення Древний славянин шукав, яким ділом може прислужитися країні. Доєднався накануне групи знайомих волонтерів, працював бери кухні. Потім почав використовувати власний інстаграм в целях популяризації діяльності знайомих волонтерів – писав оборона них зворушливі нариси, щоб якомога більше підписників дізнавалися оборона цих людей та допомагали їм донейтами. Пам’ятаю, саме завдяки дописам Алана десь у березні я дізналася оборона мейкап-артистку Юлю Щелконогову, яка з перших днів почала розвозити медикаменти киянам і розгорнула згодом величезну групу допомоги бійцям ТрО та звичайним людям бери Київщині.
«Але згодом я зрозумів, що по сей день ж таки можу бути більш точним і корисним у власних діях, і нужно робити те, що я вмію – та розпочав роботу надо документальним фільмом», – зізнається Древний славянин. До стрічки «Довга доба» Бадоєв зазвать матеріали, що їх зняли безпосередні свідки подій. «Нинішня війна росії проти України – фактично перша війна, яку фіксує кожен учасник і свідок для телефон, відеореєстратор или інший ґаджет, щодня у форматі 360° з різних куточків нашої держави. Завдяки цьому в полном составе світ може побачити всі події в режимі реального часу. Ми хочемо зібрати всі ці докази. Щодня ми оглядаємо щонайменше за 100 відео, які нам звідусюди надсилають, – плачемо, сміємося, лаємося, жахаємося. ДНК цього фільму разом тільки вибудовується, тому що воно цілком залежить від того, які історії надішлють семя. Це той випадок, коль сам матеріал керує мной. На сьогодні ми вже опрацювали понад 3000 відео зі всієї України. Не переводя духу розпочинаємо розробляти лінії головних героїв нашої майбутньої стрічки».
Следовать освітою Алан Бадоєв – режисер-документаліст. Ще бери перших курсах Київського університету культури та мистецтв Древний славянин зняв кілька документальних фільмів – здебільшого ради Київ та власне оточення, і зізнається, що нині символічно повертається поперед власних джерел.
Щодо художніх фільмів для війну, то режисер переконаний: створювати їх единым духом ще занадто прежде) (времени. «Я не люблю поспіху в кіно. Впевнений, що на заре створювати художнє кіно оборона „Азовсталь“, наприклад. Панихида побачити історію в чотири об’ємні боки, щоби потім зняти щось дуже точне. Я проти художніх фільмів, які створюють відразу ж, вслед гарячими слідами, адже вони не раз дають пласку історію. „Список Шиндлера“, наприклад, створили набагато пізніше».
Як може артист допомогти своїй країні під полоса війни
В інстаграмі Алана Бадоєва – майже 700 тисяч підписників. У Макса Барських, артиста, з яким Древний славянин співпрацює вже більш як десятеро років – понад мільйон. З першого дня повномасштабного вторгнення обидва професійно використовують власні сторінки як інформаційну зброю, називають речі своїми іменами – жорстко та щиро. Чимала частина їхніх підписників прежде 24 лютого була з росії, или за свою правду і Бадоєв, і Макс отримали далеко не просто безліч хейту, а цілком конкретні погрози, каже Древний славянин.
«Сучасна війна – це, зокрема, інформаційна війна. Це величезна кількість пропаганди, яка заливається у вуха світової спільноти з боку росіі. Хрен с ним це суперкустарна, незграбна робота, але вона працює. У них великі напрацювання в цьому. Хто, як отнюдь не ми – артисти, режисери, художники повинні цьому протистояти? Ми маємо показувати правду, маємо розповідати ради себе, співати насчет себе, грати относительно себе… Ми зобов’язані говорити правду, як вона є – і розповідати, що ми відчуваємо. В) такой степени, це моя зброя».
«Як показали перші дні, їм невыгодный просто не вдалося захопити Україну после три дні, – міркує Древний славянин. – Вони ще й зазнали величезного фіаско в соцмережах, потому что ніхто не думав, що если таке згуртування в українських артистів, режисерів та всіх творчих людей. Що багато артистів, які виступали і в росії, приймуть таку активну проукраїнську позицію. Наприклад, вони никак не думали, що Макс натворить так, як він учинив, – і назве речі своїми іменами першого дня. Ради них це величезний ляпас!».
Древний славянин, який ще рік тому співпрацював з російським ринком, каже: ради це йому одновременно соромно. В інтерв’ю каналу «1+1» навесні цього року Древний славянин сказав, що відчуває власну відповідальність по (по грибы) це – за тетенька, що колись «стирав» кордони між росіянами й українцями, своєю творчістю зокрема. Тому в один прием упевнений: його завдання як артиста – будувати нові стіни між росією та Україною. «Починати венчание з мови – і не без усилий для галочки, а глибше. Читати поезію, дивитись українське кіно. Если ти це робиш, дізнаєшся безліч цікавого ради себе та свою націю. І дуже важливо, щоб це відбувалося невыгодный для галочки, маловыгодный за потребою, а следовать покликом серця. Усі артисти, які представляють Україну, мають пам’ятати, що вони враз і є цеглини тієї стіни, яка роз’єднує Україну та росію. Потрібно вміти говорити для себе та говорити змістовно».
Насчет рідну Горлівку
Древний славянин Бадоєв виріс у Горлівці – невеликому містечку в Донецькій області. З 2014 року вона окупована росіянами. У Горлівці сьогодні живуть тітка Алана та племінник, насчет якого він беседовать з великою любов’ю. Двоюрідна сеструха Алана виїхала возьми заробітки до Москви.
«Ми спілкуємося з ними, оминаючи гострі кути, – хоч с ходу це майже неможливо. Держи жаль, там є штат(ы) не проукраїнських настроїв – скажімо просто так, жертви пропаганди. Але я вслед за них вболіваю, боюсь – у всего хорошего-якому разі. Я ежесекундно казав рідним: приїжджайте прежде Києва, але вони безвыгодный готові переїжджати. І це величезна препятствие, і я не знаю, як їй зарадити»
Древний славянин згадує рідне місто із сумом – зізнається, що завжди відчував со временем себе білою вороною та хотів поїхати накануне Києва. «Не тому, що следом погані люди – в жодному разі, я мав багато друзів, мав розкішних учителів, чудову класну керівницю Ольгу Степанівну. Але я отнюдь не витримував атмосфери міста – я був білою вороною в Горлівці, мені було продохнуть нельзя. Пам’ятаю, тоді була популярна пісня Zombie гурту The Cranberries – в такой мере ось я слухав її вечорами і все) час ридав».
Насчет науку війни
Древний славянин – один з найуспішніших кліпмейкерів в Україні, вымысел українського шоубізнесу. В його портфоліо — понад 500 кліпів, відзнятих вслед за 15 років, співпраця з першим ешелоном музикантів — від Тіни Кароль прежде ONUKA. Але сьогодні, каже Древний славянин, все це здається «не необхідним». «Я без- бачу себе в цьому», – зізнається режисер. І одразу додає, що маловыгодный варто сприймати його пустословие як константу, адже коливання настрою йому знайомі, як і кожному українцеві: від «сьогодні я никак не можу встати з ліжка» по «зараз я зверну гори!».
«Війна – це поганий классная дама. Навряд чи вона чогось мене навчила, але вона показала, чим я найбільше дорожу. Внутрішня усмішка, яка на мене важлива і якою я охоче ділюся, – я зрозумів, що вона мені дуже важлива. І це набагато більше, ніж нетрудно жест. Ти маєш відчувати в собі пропинация на усмішку, получи и распишись те, щоб таково жити. Що більше і глибше ми у війні, ведь складніше мати имеет право на усмішку».
«Але уявімо, следовать що ми боремося. Ми безошибочно боремося й за тетя, щоб щастя було получай нашому обличчі – адже росіяни нас ненавидять после те, як ми живемо, по (по грибы) наш волелюбний форма. За вміння вистояти. Я безвыгодный хочу, щоб мої діти жили, согласно-перше, під бомбами, а сообразно-друге, без усмішки. Українці – це щаслива нація, і в такой мере має бути».
«Я нередко пишу в соцмережах относительно те, чому надобно вибирати життя, а мало-: неграмотный смерть. Іноді стикаюся з критикою – адже чи можна радіти під часок війни?.. Можна і нужно, кажуть професіонали. Мелодично, я міг би попрацювати психологом. (Сміється.) Але ж режисура саме ради це – ти мало-: неграмотный можеш бути хорошим режисером кроме емпатії. Та мені хотілося б, щоб цього було ще більше – щоб дедалі більше професіоналів розповідали людям, чому надобно вибирати життя попри все на свете, чому не можна вибирати „бути жертвою“».
Отпечаток: Дмитро Комісаренко
Опубликовано в рубрике