А.Мирошниченко: невыученные уроки карантина

A.Мирoшничeнкo: нeвыучeнныe урoки кaрaнтинa

Aвтoр: Aлeксaндр Мирoшничeнкo, aктeр, рeжиссeр, дрaмaтург.

Зрaзу зaзнaчу. Тe, щo булo під чaс кaрaнтину, нe є дистaнційним нaвчaнням. Цe пeвні eлeмeнти дистaнційнoгo нaвчaння – нe більшe. Тoму вaртo означити його не як «дистанційне навчання», а як «навчання на дистанції».

І ось тут можемо порівняти. Бо закінчилась перша чверть, у режимі нормального навчання. Наголошу! Це власний досвід, і досвід друзів та знайомих. Не можна казати, що це стовідсоткова картина, яка описує всю освітню систему України. Але тенденції чітко прослідковуються.

Отже! Що ж змінилось у першій чверті нового навчального року в порівнянні з навчанням у режимі карантину?

1. Погіршення оцінок. Не знаю, як у кого, але і власний досвід, і досвід знайомих свідчить саме про це. Причин багато. І не варто перекладати все це на придуману причину того, що буцімто в онлайн режимі все робили батьки, а тепер роблять діти. Нічого подібного. Як допомагали батьки з домашнім завданням – так і допомагають. Для батьків фактично нічого не змінилось. Отже, причина дещо в іншому.

2. Втрата контролю батьками за навчальним процесом. Це саме те, що стало основною причиною падіння рівня оцінок. Позитивним моментом навчання в онлайн режимі була чітка фіксація всіх завдань, контрольних, самостійних робіт. Тому неправомірність тієї чи іншої оцінки можна було миттєво оскаржити. Що і призвело до жорсткого контролю над системою оцінювання. Повернення до старих форм закономірно знову завело оцінювання «у тінь». Знову нічого нереально довести в разі незгоди з оцінкою. Знову всі контрольні роботи стали прихованими від батьків, а система оцінок знову почала співвідноситись здебільшого з довільною шкалою вчителя, помноженою на особисте ставлення до конкретного учня.

3. Повернення до поборів. Ну тут зрозуміло. Деякі, правда, і в режимі карантину примудрялись збирати «на штори». Але повернення до очного режиму навчання знову відкрило безмежні можливості батьківських гаманців.

4. Зникнення шкали оцінювання вчителів. Онлайн навчання чітко показало, хто з вчителів дійсно вчитель, а хто отримує зарплату. Бо уроки онлайн можна було записати та публічно обговорити. Зрозуміло, що це подобалось далеко не всім учителям. Тепер знову батьки втратили можливість оцінити рівень професійності вчителів. І показово, що падіння загальної успішності учнів відбулось здебільшого саме у тих вчителів, які люто ненавиділи й ненавидять публічні, відкриті уроки.

5. Повернення булінгу учнів. Онлайн навчання не дозволяло ставити оцінки в залежність від персонального ставлення вчителя до учня. Саме тому дуже у багатьох не дуже улюблених учнів оцінки значно покращились, а у багатьох «любимчиків», навпаки, поповзли вниз. Зараз все повернулось на свої місця.

До чого веду? Аж ніяк не до того, що всім потрібно переходити на дистанційне навчання. Ні! Просто ситуація полягає в тому, що і діти, і батьки спробували, як це – існувати в системі навчання, де ти можеш швидко й ефективно контролювати навчальний процес. І цей досвід вже є. Його неможливо забути. Зрозуміло, що для певної частини вчителів такі правила контрольованої гри були некомфортними, і вони прагнуть до повернення старих правил гри.

Але з іншого боку! Певна частина вчителів спробувала та зрозуміла, що учні та батьки можуть бути партнерами. І уроки можуть бути нестандартними. І нічого жахливого в контролі немає. Себто частина вчителів подолала оцей психологічний бар’єр. Залишилось лише не втрати оце бажання вчити по-новому.

Але реальність свідчить про те, що прагнення повернутись до старих правил гри ще домінує. Про що, власне, і свідчать оцінки за першу чверть.

Оригинал

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.