4 января, 2021 
adminGWP A. Сeргиeнкo: ктo скaзaл, чтo oбучeниe — этo лeгкo?
Aвтoр: Aлeксaндрa Сeргиeнкo, дизaйнeр.
Мeнe пeріoдичнo лютo бoмбить від рoзмoв нa тeму «нaвіщo вчитись», «нaвіщo зубрити», «oт трeбa кoмпeтeнції», «oт трeбa критичнe мислeння», aлe «формули — то боляче», «вірші — то незрозуміло», «склад ґрунтів — то зайве», «будова атома — в житті не треба», «тригонометрія зламала мені психіку», «навіщо моєму чаду малювання», «хочу грати на скрипці, але не хочу ганяти гами»…
Люди, а хто вам сказав, що навчання — це легко? Уявіть собі, потрібні зусилля. Так. Щоб мати гарну попу, треба зусилля. Щоб відновитись після аварії — треба зусилля. Щоб щось у цьому житті зрозуміти — треба зусилля. Чим важче задача, тим більше задоволення від її розв'язку. Це не я придумала. Це нейробіологія.
Всі сучасні винаходи і ґаджети полегшують нам життя, спасибі науці, і зокрема тим дивакам, які щось десь там вивчали і свій мозок напружували на благо людства.
Це я до чого?
До того, що користування гуглом — корисна навичка. Але вміння відділити головне від другорядного не надається з гуглом автоматично.
Не повірите, воно прекрасно відпрацьовується під час розв'язання шкільних задач, коли треба написати коротку умову. Оте нудне «дано» і «знайти». Не вмієш? Так що ти збираєшся в гуглі шукати?
Ти ніколи не аналізував тексти на літературі? Так звідки тобі знати, за який абзац у цих гігабайтах буковок зачепитись оком?
Ти не розумієш, навіщо вчити історію? Так не дивуйся, що тобі розповідатимуть про новоросію, і не дивуйся, коли буряти з танку в тебе прикурити попросять посеред твого рідного козацького міста.
Я чудово розумію, що не все буває однаково цікаво і однаково легко вчити (про легко — це взагалі омана). Але коли, як не у школі, найширше познайомитись з найрізноманітнішими проявами життя, світу, культури, суспільства. Доторкнутись. Просто дізнатись, що таке є. Трошки відчути на смак.
Як я можу знати про свої здібності, якщо моє навчання обмежиться 4-ма класами і навичками читання і елементарної арифметики?
Я бачу задачу батьків не в тому, щоб «оберігати дітей від зайвих знань», а в тому, щоб знайти мотивацію, підтримати, похвалити за успіхи, підказати, у якому напрямку йти. І найголовніше — донести думку, що «легко і швидко» — це тільки про швидкогроші. Але це не найкраще, що може статись.
Гугл — не панацея і не замінник «класичних знань», це лише один з інструментів, який не завжди є доречним.
І ще одна думка. Компетенції без бази знань — це нуль. Он ми маємо президентом компетентного менеджера, власника шоу-бізнес-імперії. А толку? Якщо воно ні грама не петрає в тому, як влаштована і діє держава? Після юридичного факультету, на хвилиночку. І гугл не надто його рятує. І компетенція смішити публіку теж якось мало втішає.
Підсумовуючи.
Навчання — це не тільки цікаво, але часом і нудно, і складно, але це нормально.
Критичне мислення і логіка — не опановуються в сферичному інформаційному вакуумі. Все це прекрасно відпрацьовується на уроках точних дисциплін, мов, історії, і навіть літератури.
Зайвих знань не буває. Власне, як і зайвих компетенцій. Це все наш інтелектуальний капітал, який формує нас. Те, що ти ніколи в житті не застосуєш якусь формулу, не означає, що ти вивчав цю тему марно. Нейронні зв'язки кричать тобі спасибі! І сьогодні тебе не так лякають виклики вивчення чогось геть нового для себе.
І окреме. Дуже прошу в коментах не згадувати травматичні драматичні історії про недолугих вчителів. Тут не про них. Тут лише про нас з вами і лише про наше розуміння того, навіщо ми взагалі щось вивчаємо, дізнаємось про світ і про себе в ньому.
Оригинал
Опубликовано в рубрике