13 марта, 2021 
adminGWP E. Стaдный: o мoнитoрингe трудoустрoйствa выпускникoв
Aвтoр: Eгoр Стaдный, эксзaмeститeль министрa oбрaзoвaния и нaуки, вицe-прeзидeнт пo бaкaлaврским прoгрaммaм KSE.
МOН нaгaдaлo, щo плaнує зaпускaти мoнітoринг прaцeвлaштувaння випускників. І пoчaвся чeргoвий рaунд стaриx-нoвиx пeрeкручeнь. Чeрeз тe, щo я «нoшусь» з цією ідeєю з 2017 рoку, тo xoчу рoзвіяти стрaxи.
1) МOН змусить унівeрситeти зaпoвнювaти купу звітнoсті. Виклaдaчі будуть бігaти зa випускникaми.
Ні, жодної нової звітності для університетів не буде. Взагалі університети тут не будуть виступати джерелом інформації, працівників університетів ніхто не буде смикати. Інформація буде надходити з електронної бази Пенсійного фонду за запитом, який автоматично буде робити ЄДЕБО. Програмне забезпечення для цього вже давно створене і відтестоване, вже тестувалась передача даних.
2) Це нелегально, ніхто не давав дозволу на таке!
Це легально. Усі законодавчі підстави для здійснення такого обміну даними з'явились ще в 2019 році. Понад то є не лише підстави, у законодавстві є зобов'язання уряду запустити моніторинг працевлаштування.
3) Тепер наші персональні дані під загрозою!
Якщо судити з цієї точки зору, то вони під такою ж загрозою, як і були до цього. Усі ці дані вже давно збираються. Особисто я не бачу жодної нової загрози.
4) Кому це взагалі потрібно? Навіщо це робити?
Такий моніторинг (власне, аналіз даних) дозволить приймати більш ефективні рішення як індивідам (вступникам, студентам), так і університетам та уряду. По-перше, абсолютна більшість вступників та їхніх батьків, коли обирають університет та спеціальність, хочуть знати, які перспективи на ринку праці мають випускники різних університетів. Моніторинг надасть їм таку інформацію. По-друге, уряд, парламент (платники податків) зацікавлені в ефективному розподілі бюджетних коштів. Університети, випускники яких мають кращі позиції (що таке кращі позиції напишу нижче), повинні отримувати більше бюджетних коштів. Саме законодавство передбачає, що параметр працевлаштування випускників буде включений у формулу фінансування університетів. По-третє, жоден університет в Україні на сьогоднішній день не має статистичної (саме статистичної) інформації про траєкторію своїх випускників. Ця інформація для університетів є надзвичайно цінною. Звісно, якщо університет активно будує або прагне будувати зв'язки з ринком праці. Окрім того, ця інформація є цінною для маркетингу та промо університетів.
5) Там недостовірна інформація, бо усі працюють в тіні.
Практика неофіційного працевлаштування справді обмежує можливості використання даних моніторингу. Водночас обмеження не означає повну неможливість використання. І ще у 2017 році ми оцінили ризики та обмеження. Так, сіра зона є, і тому зараз, на початковій стадії, саме до даних про рівень заробітку треба ставитись дуже обережно, з ними можна працювати, але не для тих цілей, які я окреслив вище. Однак рівень заробітку – це лише один із параметрів моніторингу. Решта параметрів (сама зайнятість/самозайнятість, її стабільність/тривалість/переривання, галузевість тощо) не настільки уражені сірою зоною. І так, ФОПи (самозайнятість) у такому моніторингу присутні, і так само обліковуються. Є ще питання виїзду за кордон, але й тут все можна врахувати, достатньо просто навести взаємодію з системою прикордонників (бюрократично важко, але реально). Увесь потенціал, а також рівень обмежень ми зможемо перевірити, попрацювавши з першими даними. Як людина, яка довго вболівала та запроваджувала моніторинг, я готовий сам долучитись і долучити найкращих фахівців, які ретельно все перевірять і вкажуть на усі обмеження та можливості.
6) Працевлаштування не говорить про рівень освіти.
І так, і ні. Правильно, як на мене, стверджувати: рівень працевлаштування випускників – це не єдиний параметр, який свідчить про рівень освіти. І водночас рівень освіта – це не єдиний параметр, який впливає на працевлаштування. Саме тому важливим стає спосіб обчислення сирих даних. Коли я презентував ідею моніторингу в рамках формули фінансування, я завжди казав про три речі (на них я досі стою):
А) Різні університети мають різний ринок праці навколо себе. Тому я вважаю, що в рамках обчислень порівнювати, наприклад, університети в Києві та Житомирі буде нечесно. У Києві сам ринок праці набагато більше сприяє працевлаштуванню, ніж у Житомирі. Тому особисто я прихильник утворення певних субзаліків за регіонами або макрорегіонами. Як взагалі міряти сам показник? Я за відносність. На мою думку, потрібно вимірювати не абсолютний вимір, а відхилення від пересічного для вже згаданого вище регіону чи макрорегіону. Хто вище пересічного – тому більше фінансування, хто нижче пересічного – тому менше фінансування. Деталі зможе допомогти визначити, знову ж таки, робота з першими даними.
Б) Замір має бути не раніше, ніж 2 роки після випуску. Згідно із дослідженнями Інституту демографії НАН (остання хвиля School-To-Work Transition), це той період, який йде на пошук стабільної/задовільної роботи. Стабільність, звісно ж, не варто зводити до пожиттєвості. Тобто зараз варто брати дані випуску 2018/2019 року, не пізніше. Що робити з бакалаврами та магістрами (або загалом другим дипломом магістра). Тут потрібно брати по останньому наявному диплому і проводити дедублікацію.
В) Вимірювати факт роботи за спеціальністю чи не за спеціальністю можливо лише для деяких спеціальностей (для меншості). Для більшості спеціальностей такий вимір вже давно втратив сенс. Співвідносити усі 140 спеціальностей та спеціалізацій із 9-ма тисячами професій (які швидко застарівають) немає сенсу. Більш продуктивно визначити певні спеціальності (можливо, регульовані), для яких факт роботи за спеціальністю піддається виміру, а для більшості спеціальностей вимірювати не професії, а рівень, тобто чи особа зайнята там, де загалом в широкому сенсі потрібний рівень вищої освіти.
Загалом це не вичерпний перелік, усе можна буде перевірити при роботі з першими даними.
Насамкінець я хочу просто усім нагадати, що ми говоримо про дуже просту ідею, яка технологічно стала можлива ще, напевно, у 2000-х. Ідея проста і корисна, усіх проблем не вирішить, але додасть розуму (як і будь-який аналіз) до наших рішень.
Дуже сподіваюсь, що МОН таки доведе справу до кінця. Я сам пройшов усі стадії і знаю, що бюрократичний м'яч зараз на полі Пенсійного фонду, і там треба трохи більше уваги капітана команди.
Оригинал
Опубликовано в рубрике