Галина Сищук: ребенок и умение проигрывать

Гaлинa Сищук: рeбeнoк и умeниe прoигрывaть

Aвтoр: Гaлинa Сищук, учитeль, г. Xaрькoв.

У вaс у клaсі є тaкі учні, які oбoв'язкoвo мaють стoяти пeршими в стрoю, мaють чaсті кoнфлікти з oднoклaсникaми, пoгaнo співпрaцюють у групax і нaмaгaються всілякo приxoвувaти невдачі? Питання риторичне – упевнена, що є.

Я давно спостерігаю за такими проявами поведінки і віднедавна знайшла для себе її причину – дитинка не вміє програвати.

Деякі родини, у своїх проявах піклування про дитину, намагаються уникати конфліктних ситуацій. Усі спірні питання вирішуються на користь дитини, прояви емоційності гасяться – все, тільки б дитина не нервувала. Піддавки в іграх тут не виняток. «А що тут поганого? Чи мені важко зробити дитині приємне?» – головна відмова, яка і є гальмом розвитку одного з найважливіших вмінь – вміння правильно сприймати програш.

Перша реакція дитини на програш лякає батьків, і вони намагаються відстрочити ці прояви на майбутнє. «Стане старше і почне правильно реагувати», – думають. Та ось і школа на носі. Новий колектив. Обов'язки… А ситуація тільки ускладнюється.

Давайте розбиратися разом.

Під час програшу дитина (як і будь-хто з дорослих) спочатку відчуває розпач, пригнічення і образу. Дитина проявляє це досить емоційно, може влаштувати істерику, намагаючись таким чином отримати бажану перемогу.

В індивіда з добре розвиненим емоційним інтелектом ця стадія не довготривала. Після неї іде прийняття. Потім аналіз і синтез. Тобто змиритися, проаналізувати причини і повторити спробу з урахуванням набутого досвіду.

Що ж з дитиною? Наша дитинка застрягла у першій стадії і не знає з неї виходу. Тому постійно намагається бути першою (першим), не вміє поступатися власними інтересами і не може налагоджувати контакти. Дітям істерики не влаштувати (бо їм хоч об стіну бийся – все одно), а от кулаком можна, так же швидше.

Чи впливає цей стан на здатність навчатися? Однозначно так. Навчання – це теж часті програші. І визнання цього факту (із подальшим аналізом і синтезом) – важливі умови для ефективного відпрацювання навичок, досягнення кращого результату.

Як же діє наша дитинка? Найчастіше – намагається замаскувати програш, займається прикрашательством, уникаючи такого страшного для себе пригнічення.

І чи можемо ми вести мову про здобування знань, якщо дитина підсвідомо уникає складнощів?..

Що ж робити? 

Розвивати емоційний інтелект.

Почніть з проговорення і називання станів дітей.

– Ти зараз радієш. Твоя перемога принесла тобі задоволення.

– Зараз ти сердишся. Незадоволення – це нормальна захисна реакція. Вона допомагає нам зрозуміти, що спричиняє дискомфорт, і усунути цю причину. Давай проаналізуємо ситуацію.

Вчіть проявляти повагу до почуттів інших.

– У класі багато дітей, тому просто неможливо завжди бути першим. Це нормально. Від цього ми не стаємо гіршими, і це може змінитися у будь-який момент.

– Згадай, що ти відчував чи відчувала у момент програшу. Зараз це відчуває твій однокласник чи однокласниця. Чи варто над цим сміятися? Чи ми можемо підтримати? Чи можемо дати можливість виграти?

Ну і, звісно, поспілкуйтесь з батьками. Без їх підтримки швидких результатів не буде. А час грає проти вас – втрачаються знання. Я впевнена, вони просто не проводили із цим аналогії.

Бажаю успіху. І не забувайте, що тут теж можливі програші. Просто вдихніть глибоко і зайдіть з іншої сторони. Колись вихід обов'язково знайдеться!

Оригинал

Комментирование и размещение ссылок запрещено.

Комментарии закрыты.