14 января, 2021 
adminGWP И. Ликaрчук: и этo oблeгчeниe учитeльскoгo трудa?
Aвтoр: Игoрь Ликaрчук, экс-рукoвoдитeль Укрaинскoгo цeнтрa oцeнивaния кaчeствa oбрaзoвaния.
Іщe кількa думoк (дo пoпeрeдніx) прo eлeктрoнні клaсні журнaли і щoдeнники.
В.O. Суxoмлинський дaвнo нaписaв тaкі слoвa: «Із пeршиx днів шкільнoгo життя нa тернистому шляху навчання перед дитиною з’являється ідол — оцінка. Для однієї дитини вона добра, поблажлива. для іншої — жорстока, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому ідол одним протегує, а іншого тиранить, — дітям не зрозуміти. Адже не може 7-річна дитина зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль — для неї це поки що ще незбагненно. Тому вона старається задовольнити або на кращий випадок — обманути ідола і поступово звикає навчатися не для особистого задоволення, а для оцінки».
Чому я згадав ці слова? Та тому, що цей ідол відтепер легалізований та ідеалізований в державному електронному ресурсі — електронних журналах та електронному щоденнику. Тепер і в дітей, і у багатьох учителів з’явиться додаткова потреба задовольнити цього ідола, або, на кращий випадок, його обманути. Дарма, що цей ідол, як ота ракова пухлина, доїдає хворий організм української освіти. Дарма, що його руйнівну дію його отрути бачать всі, хто може мислити й вболіває за долю української освіти. Відтепер цей ідол житиме та процвітатиме в державному електронному ресурсі. Не знання, а оцінка, не справжня якість освіти, а кількість оцінок та факт проведення уроків стають головними. Це є реформа?
1. У мене створюється враження, що вони запроваджуються для посилення тотального контролю за учнями і вчителями. Якщо це так, то це абсолютно не потрібна затія. Бо іще одним батогом, навіть електронним, того, хто не хоче вчитися, вчитися не примусиш. А поява іще одного будяка у здоровенному букеті подібних, які використовуються для ганебно-принизливого контролю за роботою вчителя — це продовження формування стійкої відрази до цієї професії й недовіри до нього.
2. Електронні щоденники і журнали (як і паперові) акцентують увагу не на позитивній мотивації до навчання, а на возвеличенні поточної оцінки учня, факту «був чи не був у школі», домашніх завдань. Тобто йде мова про посилення абсолютної формалізації освітнього процесу. Із якістю освіти це все має стільки ж спільного, як свійська свиня із морською свинкою.
3. Доступ до електронного журналу та електронного щоденника важливі для батьків типу «яжемать» і буде потужним збуджуючим чинником для їхніх постійних конфліктних ситуацій із учнями та вчителями. Це комусь потрібно? Єдине, що радує: батьків типу «яжемать» багато, але такі не всі. Розумні батьки ніколи не будуть робити проблеми для себе, дітей і вчителів через оцінки. То чи потрібно їм щодня отримувати інформацію про такі оцінки?
4. Боюся, що з рівнем комп’ютерної грамотності наших учнів (набагато кращої, ніж у багатьох вчителів) проблема їхнього втручання в електронні журнали та щоденники може стати дуже серйозною. Але, якщо раніше псування паперового класного журналу було НП місцевого масштабу (між іншим, в останні десятиліття про такі факти розголосу майже не чули), то з державною системою електронного ресурсу це вже буде кримінальне правопорушення з усіма наслідками, котрі з цього випливають. Між іншим, в Інтернеті вже є інформація про кримінальні справи в Росії стосовно внесення учнями змін в оцінки у електронних журналах. Ми готові до такого розвитку подій? І тут справа не лише в рівні правових знань та правової відповідальності учнів. Тут серйозна проблема в технічному забезпеченні наших загальноосвітніх закладів. А про його рівень ми всі дуже добре знаємо.
5. Якщо є рішення про запровадження електронних класних журналів, то де рішення про відміну паперових? І чи не будуть ревізори та фінансові аудитори під час перевірок вимагати паперові журнали? Якщо будуть, і рішення про відміну паперових немає, то це означає, що вчителі виконуватимуть подвійну роботу. Це є фактично подвійна бухгалтерія. А у подвійній бухгалтерії помилки неминучі. І відповідальність також неминуча. Це є полегшення вчительської праці?
P.S. Я категоричний прихильник цифровізації управлінських та облікових процесів у освіті. Але я категоричний противник цифровізації процесів совкових за змістом і сутністю. І мені здається, що електронні журнали та щоденники саме такими і є. Переводимо у цифровий формат те, що давно потрібно змінити за сутністю та значущістю
Оригинал
Опубликовано в рубрике