4 сентября, 2020 
adminGWP Иннa Ящук: мeдстрaxoвкa в дoпoлнeниe к щитку
Aвтoр: Иннa Ящук, дeкaн фaкультeтa нaчaльнoгo oбрaзoвaния и филoлoгии XГПA.
У пeдaгoгічнoму сeрeдoвищі був рoзпoвсюджeним крилaтий вислів, щo «…вчитeлям мaли б дaвaти мoлoкo зa шкідливість прoфeсії». Я пишу був, тoму щo у 2020 рoці прoфeсія вчитeля дійснo мoжe прирівнятися дo шкідливиx тa вкрaй нeбeзпeчниx. Звіснo, мoлoкoм тут нe зaрaдиш, але потурбуватися про реальні та дієві застережні заходи варто.
Минули останні літні вихідні, і розпочинається навчальний процес: уперше в історії нашої цивілізації він буде кардинально відрізнятися від усіх попередніх, й Україна не лишиться осторонь цього. Попри різні прогнози, школи та заклади вищої освіти таки відкриються для учнів та студентів із цілим переліком обмежень й пересторог, що впродовж літа ретельно відпрацьовувалися як на рівні міністерств, так і на місцях.
Я ознайомилася із тимчасовими рекомендаціями Міністерства охорони здоров’я щодо організації навчального процесу в умовах протидії поширення COVID-19 — на папері все відпрацьовано чітко, логічно та послідовно. Однак вже за кілька днів ми станемо свідками, як це працюватиме на практиці, і я маю передчуття, що гладко пройде далеко не все.
Отож, тепер вихователі дитсадків, вчителі та викладачі не мають працювати у респіраторах чи масках впродовж дня, але повинні вдягати захисний щиток, якщо регіон їхнього перебування належить до помаранчевої зони захворюваності. Аналогічні вимоги дійсні, скажімо, для металургів чи працівників хімічних підприємств. І хоча за довгий час ми всі призвичаїлися до засобів індивідуального захисту в громадських місцях чи транспорті, проводити 6-7 уроків чи пар за щитком — завдання не з легких для пересічної людини.
Разом із тим слід визнати, що ми й досі мало що знаємо про небезпечний вірус та шляхи його передачі. Велику частку хворих на коронавірус за весь перебіг пандемії становлять медичні працівники, які перебували у безпосередньому контакті з носіями недугу. А медики, зазвичай, користуються більш серйозними засобами захисту. Тому навіть із дотриманням всіх вимог жоден педагог не може почуватися у безпеці.
Досить суперечливим також є і обов’язковий температурний скрінінг учнів та студентів як основний метод контролю ситуації з підозрою на хворобу. У першу чергу це пов’язано із віковою категорією аудиторії: за численними дослідженнями та зокрема даними вчених Масової дитячої лікарні штату Масачусетс, США, дитячий організм може переносити та продукувати набагато більше вірусів, ніж дорослий. Причому саме тої категорії, що спричиняють безсимптомний перебіг хвороби, але від цього аж ніяк не є менш небезпечним. Тому вимірювання температури може виявляти лише окремі випадки захворювання з проявом температури, але пропускати до колективу потенційно небезпечних дітей.
Найбільш точним з можливих на сьогодні досліджень є ПЛР-тестування, однак воно не є обов’язковим ні для вчителів, ні для їхніх вихованців. До того ж, переважна більшість таких досліджень є платними й коштують чималих грошей. Зрозуміло, що власним коштом педагоги будуть не в змозі дозволити собі подібне — про ситуацію з мізерними та несправедливими зарплатами освітян особисто я та багато моїх колег писали раніше. А тим більше не по кишені вихователю чи вчителю буде лікування у разі виявлення коронавірусу. І це, насправді, є неабияким фактором психологічного пригнічення: постійне перебування у передстресовому стані, що кожен наступний похід на роботу може закінчитися переселенням до спеціалізованого боксу інфекційного відділення.
На жаль, ми й досі не здатні ефективно протидіяти підступному коронавірусу. Багато розповсюджених методів мають теоретичний характер і працюють супроти інших представників цієї неклітинної форми життя, але можуть бути безсилими проти COVID-19. За день педагог в середньому може перебувати у контакті зі 100 вихованцями, у яких є батьки, родичі, друзі та знайомі. Таким чином, вірогідність появи у цьому сегменті хворого на коронавірус надзвичайно висока, як і ступінь ризику блискавичного поширення недугу серед усіх контактних осіб з цього переліку. Саме тому професія вчителя із початком навчального року дійсно претендуватиме на одну з найбільш небезпечних.
На моє переконання, одним з найбільш дієвих кроків назустріч педагогам могло б стати обов’язкове медичне страхування державним коштом. Це має сенс одразу з декількох причин.
По-перше, страховка може дійсно покрити витрати на лікування у випадку зараження. І оскільки така вірогідність аж надто висока, то і наявність страхового полісу є цілковито виправданою.
По-друге, самій державі, а не лише вчителю, буде вигідніше використовувати кошти страхових відшкодувань, ніж шукати можливості фінансової допомоги.
І по-третє, гарантія захисту страховки знизить психологічне навантаження на педагога. Впевненість у основі для подолання можливої проблеми породжує надію та віру у краще. А всі ми знаємо, що міцна віра здатна на справжні дива.
На завершення, перед початком нового навчального року я хочу побажати усім колегам міцного здоров’я, стійкості, віри й добра. Попереду в усіх нас значні випробування, але ми переживемо їх із честю. Адже педагог — це ще й взірець для молодих поколінь, і нам у жодному разі не можна позбавляти вихованців гідного прикладу для наслідування.
Опубликовано в рубрике