24 января, 2021 
adminGWP Людмилa Булыгинa: oшибкa — этo нoрмa, a нe пригoвoр
Aвтoр: Людмилa Булыгинa, учитель информатики, Политехнический лицей НТУУ «КПИ».
Страх помилки
Ми можемо скільки завгодно замінювати червоні пасти на зелені, сріблясті і в крапочку, але сутність «підрахувати вірне/невірне» залишається незмінною.
11 років (+5, але там вже хоч дорослі люди) у голову вбиваються цвяхи «ти помилився», щоб на кожен з них намотувались ниточки нашого неуспіху, створюючи павутиння реакцій на невдачі.
Вже не пов’язані з навчанням, з вмінням ставити задачі, реагувати на форс мажори та на звичайні повороти в стосунках.
«Ти винний, бо ти помилився».
Пам’ятаєте оте питання, чому «трієчники» у більшості своїй більш пристосовані до життя і часто успішніші? Вони рано зуміли викинути з своєї мапи життя оцю сторонню абсолютно не експертну оцінку помилок.
Чи можна якось тренувати в собі адекватне ставлення до помилок?
Можна.
Але потрібна допомога ззовні, особливо маленькими. Не на словах, а на практиці.
1. Акцент на «+».
Зробив 1 завдання з 10. Добре чи погано? А не про це мова. Зробив 1. Залишилось 9. Що я планую з цим робити? Скільки в мене є часу на роботу?
2. Створити навмисно помилки і обмінятись ними. Звичайна робота тестувальника дуже непогано «вписується» у навчальний процес. І зменшує страх.
3. Реакція оточуючих на помилку: «Яка цікава помилка». Типова. Оригінальна. Дивна
Не важливо.
Головне: помилка є норма, а не вирок.
Оригинал
Опубликовано в рубрике