Н. Xoмeнкo: oцeнивaть нужнo нe стaнoк, a сдeлaнную дeтaль
Aвтoр: Никoлaй Xoмeнкo, зaслужeнный рaбoтник oбрaзoвaния.
Щoдo мoжливoсті оцінювати заклад освіти за результатами працевлаштування.
В ідеалі, провести б такий аналіз за останні 10, ну хоча б 5 років. Звичайно, простіше це зробити в бюджетних структурах – у медицині, освіті, державній службі, складніше – в бізнесі.
Інформація з пенсійного фонду, податкової служби вже є підтвердженням працевлаштування, а також, певною мірою, відповідності займаної посади здобутій вищій освіті. Складніше буде з роботою за фахом. Але з часом, думаю, що така можливість з’явиться.
Додатково має бути проаналізована інформація щодо реєстрації непрацевлаштованих у центрах зайнятості і виїзду на постійне місце проживання або на роботу за кордон. У нас досить неоднозначне ставлення до виїзду молоді за кордон. Звичайно, що це багатьом не дуже подобається. Але заборонити цього ми не можемо, навіть, якщо б хотіли. Тим більше, на жаль, не можемо особливо похвалитися наявністю нових робочих місць для молодих фахівців.
До речі, ми чомусь забуваємо про нашу участь у Болонському процесі з 2005 року, коли в Бергені міністр освіти Станіслав Ніколаєнко підписав відповідну декларацію, яка розширила можливості нашої молоді щодо працевлаштування на європейському ринку праці, маючи на руках «конвертований» диплом.
Боятися того, що випускник стане реалізувати себе за кордоном, не доводиться, тим більше що країна декларативно це підтвердила. У таких випадках говорять: якщо не можеш цьому протидіяти, то … варто хоча б мати інформацію – хто виїжджає і з якою освітою. Надалі ця та інша інформація щодо працевлаштування знадобиться потенційним абітурієнтам, щоб визначитися з фахом і закладом освіти.
А взагалі, освіти, як і здоров’я, забагато не буває, і це має стати головним пріоритетом держави, і не так важливо, як і де їх використовувати – головне мати й надалі зміцнювати.
Повертаючись до працевлаштування як одного із критеріїв оцінювання університетів, підсумую: напевно, це краще, ніж різноманітні щорічні рейтинги університетів, коли оцінюють, говорячи алегоріями, верстат, а не деталь, яку виробляють на ньому.