31 января, 2020 
adminGWP Н. Xoмeнкo: стaвить зaдaчу нужнo пoслe мoтивaции
Aвтoр: Никoлaй Xoмeнкo, зaслужeнный рaбoтник oбрaзoвaния.
Oптимізaція зaклaдів oсвіти, вивeдeння кoлeджів з структури університетів і передача на місцевий бюджет, запровадження нових критеріїв для визначення рівня фінансування, єдині державні кваліфікаційні іспити, визначення мінімальної вартості контрактного навчання. Це не повний перелік змін, які відбудуться в освіті в найближчий час. Враховуючи, як швидко реалізуються наміри щодо перерозподілу фінансування закладів вищої освіти, думаю, що чекати на інші зміни довго не доведеться. Що це – шокова терапія? А можливо, навіть хірургія ? Принаймні, десь дуже близько.
Якщо вже переходити на медичну термінологію, то потрібно розуміти, що такі операції, напевно, без наркозу не робляться. Взагалі, необхідно враховувати, як це вплине на людей, зайнятих у цій сфері діяльності. Запровадження нових підходів можливе тільки, якщо будуть змінені підходи до формування фінансових статків викладача. Ніколи не втіляться в життя наміри, навіть найблагородніші, якщо їх виконавці не будуть достатньо мотивовані.
До того ж, спочатку необхідно мотивувати, а потім ставити завдання. Примарні обіцянки, що це колись відбудеться, вже не сприймаються. Заробітна плата у п’ять, і навіть десять, тисяч для викладача не просто низька, а принизлива – враховуючи те, що мінімальна складає 4723 гривні.
Безперечно, 36 тис. заробітної плати для міністра освіти – це теж замало, якщо порівняти з мільйонними статками керівників окремих державних структур. Стільки має отримувати якщо не кожний викладач, то, однозначно, висококваліфікований.
І не потрібно планувати підвищення на 150 і 170 гривень в рік, разову допомогу молодим педагогам, що породжує додаткову конфліктну ситуацію в освітянському середовищі. Необхідно забути про різноманітні коефіцієнти співвідношення між заробітною платою освітянина і працівників виробничої сфери, закладені ще 30 років тому, які ніколи не працюють.
Тривалий період попередніх реформ в освіті не дав очікуваних результатів, у першу чергу, через невмотивованого викладача. Отож, якщо вже «замахнулися» на грандіозні зміни в галузі, то потрібно думати не про економічну вигоду від оптимізації університетів та передачі коледжів на місцевий бюджет, а вишукувати фінансові можливості для гідної оплати праці тих, хто ці реформи буде впроваджувати.
Інвестувати необхідно в першу чергу не в абстрактну освіту, а в зовсім неабстрактних людей.
Опубликовано в рубрике