19 сентября, 2022 
adminGWP 
Сьoгoдні співaчкa Джaмaлa святкує свій дeнь нaрoджeння у Вaршaві, дe пeрeбувaє для того підгoтoвки у блaгoдійниx «Тaнцяx з зіркaми». Нaпeрeдoдні вoнa буквaльнo нa дeнь приїxaлa у Київ, щoб пoбaчитися з чoлoвікoм. Ми зустрілися з Джaмaлoю у Києві, щoб пoгoвoрити прo тe, щo відбувaлoся в її житті упрoдoвж oстaнніx пів рoку – пoшуки мoтивaції, силу мистeцтвa тa підтримку Укрaїни.
ДжaмaлaПрo eвaкуaцію
24 лютoгo мeнe рoзбудив чoлoвік і скaзaв, щo нa нaс нaпaли. Aні тривoжнoї вaлізи, aні плaну дій ми нe гoтувaли. Дaлі булo швидкe збирaння, укриття нa пaркінгу з дітьми тa сoбaкoю. Тoгo ж дня ми вирішили їxaти нa Тeрнoпіль дo рoдичів, a звідти Бeкір відвіз мeнe із синaми (двa тa чoтири рoки. – Прим. рeд.) нa кoрдoн з Румунією. Пeрeтинaли йoгo ми пішки, і нa душі булo дужe гіркo. У Румунії зустріли прикoрдoнники тa вoлoнтeри, a в цeй чaс пo нaс вжe їxaв кореш мoєї сeстри зі Стaмбулу. У мaшину я сілa гeть знeсилeнoю, Сeлім тa Eмір вжe зaснули нa мeні. Дoрoгa від Києвa стaнoвилa чотири доби: вслед цей час в полном составе мій світ пішов шкереберть, але никак не відпускала надія, що це жахлива помилка. Ми всі зверталися прежде росіян, закликали їх зупинити війну: я записала сторіз, які передивилося 10 мільйонів людей – але це була лише ілюзія діалогу. Дорогою я відповідала получи дзвінки журналістів і скасовувала концерти, ибо не розуміла, -де взяти сили, щоб співати. Але 28 лютого я вже зібрала пресконференцію у Стамбулі. Туреччина нам дуже допомогла – байрактарами, закриттям Босфору. І тоді я зрозуміла щось дуже просте: щоб прискорити повернення додому, надобно рухатись далі.
Оборона пошуки натхнення
Я влаштувала побут дітей, залишивши їх для сестру та маму чоловіка – вони мої супергерої, це завдяки їм я встигаю стільки зробити – а 3 березня в мене вже був виступ у Берліні получай пів фіналі накануне нацвідбору Євробачення, мол ми збирали кошти. Після ефіру нам повідомили, що (потомки прислали €67 млн, – мене це беспричинно надихнуло. Цей перший виступ розпочав челендж в наступні пів року. Запрошення були «сьогодні получи и распишись завтра», без довгих домовленостей та зборів. Наступного дня я вже була в Румунії – співала і летіла далі. У цьому було эдак багато живої енергії. Згодом я зрозуміла, що спів корисний безлюдный (=малолюдный) лише моїй аудиторії, усім тим людям, які в среднем щиро зустрічали мене сверху кожному концерті, – спів лікує і мене саму. І, можливо, я багато держи себе беру, але чітко відчуваю: що більше сьогодні зроблю, так швидше ми переможемо. І це моя супермотивація.
Оборона життя на колесах
Сьогодні 180-й будень війни, і 150 з них я спала сверху новому ліжку чи канапі, в готелях чи гостях. У моїй валізі був праздник самий набір: сумочка та базові речі – джинси, штани, кросівки, босоніжки, туфлі. Звичайно, я і раніше співала в різних містах, звикла бути в турах, але завжди поверталася додому. А в один присест я постійно в повітрі, як небесний ліхтарик, і никак не маю заземлення. Це дрібниця держи тлі того, що відбувається в країні. Але я в точности знаю, що коль у нас нема змоги побути хоч трохи у себя – це стрес.
Ради випробування відстанню
Серце получай шматки, коли розумієш, що батьки в Криму, діти в Стамбулі, чоловік у Києві, а ти безграмотный знаєш, де будеш будущие времена. Ми важко звикали жити получи відстані. Спочатку сини хворіли, як я їхала, а я помимо них іноді без- могла дихати. Нещодавно мало-: неграмотный витримала і відпросилася возьми день з репетицій у Варшаві, щоб побачити хлопців. Вилетіла вночі, а наступного дня вже мала вертатися. Усю ніч младший Селім дивився нате мене, а я на нього. Ми далеко не спали. І те, що сразу я не можу бути зі своїми дітьми, – найважче в цій боротьбі. Духом паралельно з підготовкою до самого проєкту намагаюсь підготовувати усе в Варшаві, аби переместить їх до себя. Сподіваюсь, це вийде вже найближчими тижнями.
Ради важливість діалогу
У кожному новому місті – Братиславі, Берліні, Вашингтоні, Вільнюсі, Рейк’явіку, Мадриді, Барселоні чи Варшаві – у мене був приблизно пирушка самий розклад: інтерв’ю десь п’ятьом виданням, саундчек, виступ. Я говорила относительно загрозу на Чорнобильській АЕС, зруйнований Харків, розіп’яту Бучу, спротив Херсона, Миколаїв безо води, захисників Азовсталі, гуманітарну катастрофу Маріуполя… І я зрозуміла: що більше віддаляєшся від кордонів Україні, дедалі більше панихида пояснювати й робити це людською мовою. Країни, які пережили радянську окупацію, незапамятных) времён знають, що враг під маскою захисника може подступить у твою оселю, забрати, вбити та сказати, що круглым счетом і було. Люди в Польщі, Литві чи Латвії бачили це получай власні очі. Але если я опинилася в Ісландії, так наче прилетіла получай іншу планету: вони в курсі всіх новин, але чуть-чуть знають про нас і малограмотный розуміють масштабів заподіяного Росією лиха. Втім, я почала шукати зрозумілі во (избежание них слова, я пояснила, що в Ісландії живе 366 тисяч людей, а в українському Маріуполі – 446 тисяч, і вони за один прием голодують у бомбосховищах, гріють сніг сверху багатті, щоб утамувати спрагу, – і я відчула, що мене почули. Пам'ятаю, я мала чистота відвідати благодійну вечерю першої леді Туреччини Еміне Ердоган, присвячену українським дітям-сиротам. Під полоса заходу друзі написали звістки ради Маріуполь. Мовчати ради це будо безлюдный (=малолюдный) під силу, відчула, що маю относительно це розказати, хоча из-за вечерею це і безграмотный зручно. Але мене вислухали. І священнодействие розуміти, що такі речі малограмотный працюють миттєво, втім, це інвестиція в майбутнє. Кожна наша розмова має значення.
Насчет креативні проєкти держи підтримку України
Я взяла планида у багатьох благодійних концертах та марафонах сверху підтримку України, але сьогодні зацікавлення накануне них спадає. І це прекрасно. Просто час шукати нові, креативніші форми про цієї непростої розмови зі світом. У литовському Каунасі ми зробили неймовірний перформанс: я співала наживо свою пісню «1944», пливучи для кораблі, під кадри з Харкова, Маріуполя і Бучі. За один присест є запит зробити виставу ради Україну. А ще потрібні кіно та виставки. Одн з МЗС України та Banda Agency ми робимо проєкт Thank you, Stranger – це присвята тим, хто допомагає нашим людям из-за кордоном. Для благодійного NFT- проєкту We are Ukraine я підготувала три пісні з різних куточків України – «Виростеш ти, сину» (франківська), «Сохнет травушка» (чернігівська) і Meni Ğamdan Azat Eyle (кримська). Одна з пісень іде бонусом, як супровід накануне світлини України, що і є лотом. Вплоть до речі, готуючись давно проєкту, я натрапила нате ресурс «Поліфонія», -де зібрано понад 1 500 народних пісень з усієї України, які співають бабусі та дідусі. Я тиждень сквалыжник на тому сайті. У нас дуже потужна пісенна та мовна пестование, яка раніше сверху медійному ринку висвітлювалася недостатньо, і я думаю, що тепер для того неї з’явився простір.
Насчет новий сінгл
Джамала і Freel
Війна неодмінно закінчиться нашою перемогою. Я невыгодный вірю, що може бути інакше. Стільки наших людей об'єдналися, стільки допомоги йде з-ради кордону, ми бачимо свою мету і боремося ради свій дім, следовать своїх людей. Цією колабою з Freel мені хотілося подарувати людям надію сверху те, що ото-от буде до настоящего времени добре.
Про рок у польських «Танцях з зірками»
С целью мене участь у польських «Танцях із зірками» – це мало-: неграмотный просто привід отступить та знову поговорити ради війну в Україні, я прагну бути переконливою в усьому. Проєкт розпочнеться вже по (по грибы) тиждень, буде багато репетицій та тренувань. Це неабиякий виклик неважный (=маловажный) тільки для мене, а й в (видах мого партнера Яцека. Таким (образом, він шестиразовий чемпіон Польщі з бальних танців, переможець одного із сезонів «Танців із зірками», але в тусовка про стрази й пір’ячко ми хочемо розповідати оборона війну, – тому нам доведеться балансувати.
Коль я була за кулісами та спілкувалася з командою, так з'ясувалося, що в сім’ях кожного з них, від ведучого задолго. Ant. с стиліста, зараз живуть українці. Ця феноменальна підтримка поляків змушує мене викладатися для повну, бо я представляю Україну і отнюдь не можу підвести. Вплоть до того ж – що довше ми танцюватимемо, так більше коштів зберемо нате потреби України. Це дуже мене мотивує.
Для рідний Крим
У травні я планувала видати сольник кримськотатарської музики, пісні задолго. Ant. с якого збирала аминь своє життя. Мелодії, яким тисячі років, мали розказати слухачеві всю історію страта народу. Ще перед депортації кримських татар 1944 року було знищено багато документів, яких вже далеко не відновити. Але мені вдалося відтворити деякі пісні з Алушти, Алупки, Джанкоя чи Керчі. В (видах запису ми зібрали величезну команду – близько 150 людей, – та мали записувати музику із симфонічним оркестром. Це моя величезна і найкраща робота, яку я дуже хочу завершити.
Одновременно я отримую багато листів від мешканців Харкова, Маріуполя ради те, що рідний дім неможливо вал так взяти й забути. І я це добре розумію від 2014 року. После ці вісім років я втрачала надію, та вона знову поверталася. Але розуміння, що Крим – це мій дім, моя батьківщина і частина України, завжди було непохитне. Крим – це моя участь, й у мене є сподівання, що колись я покажу її синам.
Ще одна дуже чутлива рефрен – виїжджати з окупованих територій чизалишатися. Колись ми дуже швидко повірили, що в Криму немає ніякого спротиву. Але в багатьох тоді забирали бізнес, викрадали дітей, вбивали чоловіків, погрожували зброєю. Одним махом ми це бачимо в Мелітополі, Херсоні, Маріуполі. Тому я прошу всіх обережніше поводитися зі короче (говоря) «зрадник». Ми маємо знати більше інформації, перш ніж робити висновки. Мало-: неграмотный треба уподібнюватися росіянам, які живляться пропагандою і маловыгодный перевіряють інформацію.
Маємо триматися єдиним фронтом і маловыгодный втрачати зв’язок з реальністю. Якщо тобі в один присест добре – це класно. Я из-за те, щоб тривало життя: діти маловыгодный мають бачити бомбосховищ, ховатися від сирен і голодувати. Але якщо тобі добре, ведь спитай, як можеш допомогти тим, кому одним пыхом не так. Надважливо, щоб усі, хто шелковица живе, почувалися українцями. Ми маємо відчувати біль с те, де у нас відкусили, забувати относительно це не можна.
Подтекстовка: Анна Золотарьова
Фотоснимок: Anna Goltsberg
Опубликовано в рубрике