Новости музыки и игр

В. Бeлый: рaзумнo выглядeть или рaзумнo дeйствoвaть?

Aвтoр:   Влaдимир Бeлий,   зaмeститeль дирeктoрa пo УВР, физикo-тexничeский лицeй г. Xeрсoнa.

Дeржaвнa oсвітня пoлітикa: рoзумнo виглядaти чи рoзумнo діяти?

Є більш ніж oчeвидним, щo всі пeдaгoгічні прaцівники дeржaви мaють нe лишe знaтися нa дeржaвній oсвітній пoлітиці, a й її дoтримувaтися. Більшe того – бути її провідниками у суспільній сфері.

При цьому настали такі часи, що освітній менеджмент вищого державного рівня будь-де у світі має наступні дві базові лінії турбот:

• по-перше, досягти такого системного стану навчальної діяльності, за якого її стандартом стає проактивна навчальна позиція кожного здобувача освіти;
• по-друге, спрямувати спільноту до того, що метою освіти є не здобуття формальних знань про факти, події, явища чи їх закони, а набуття вмінь ті знання застосовувати для пошуку рішень щодо різних стандартних та нестандартних задач.

ІМІДЖ РОЗУМНОГО

З тим, щоб у цьому плані розумно виглядати як на внутрішній , так і міжнародній арені, у нашого науково-методичного авангарду не має жодних проблем. У написаному на цю тематику ми чи не попереду всього світу.

На відміну, наприклад, від тих же фінів, які стали ці теми описувати лише десь років через двадцять п’ять, як з тим почали успішно справлятися на практиці. І то тому, що світ почав цікавитися їхніми підходами до освіти дітей та молоді, що їх на початку ще й дивувало.

НЕДОЛУГІСТЬ ДІЙ

У нас проблеми з тим, щоб цю освітню політику, якої світ тримається чи не третє десятиліття поспіль, почати системно впроваджувати у свою поточну практику.

Останні події, пов’язані з першими для України результатами у міжнародних дослідженнях PISA, надають підстави очікувати, що й українці від розумних розмов перейдуть нарешті до адекватних тому дій.

Звісно, що для цього не є достатнім просто зробити більш актуальними ті ж розмови про те, як має бути. Пора замість продовжувати «товкти воду у ступі» виставити на рівень національно-експертної уваги КОНКРЕТНІ пропозиції РОЗУМНИХ ДІЙ задля:

• по-перше, проактивного учня/студента;
• по-друге, вміння застосовувати знання.

ІМХО

Для ПЕРШОГО не має кращого ходу, як припинити під час уроків/лекцій пояснювати учням/студентам більшість програмних тем. Натомість потрібно організувати їхню безпосередню роботу над тим за принципом «тут і зараз» під керівництвом учителя/викладача.

І зробити те одномоментно, тобто з початком нового навчального року, у всіх закладах державно-комунальної системи освіти. Саме так більш ніж років тридцять тому зробили фіни на рівні загальнодержавного рішення прямої дії.

Для ДРУГОГО не має іншого шляху, як припинити оцінювати в учнів/студентів набуті ними теоретичні знання як такі, а оцінювати учнівський/студентський рівень освітньої підготовки лише по вмінню ті знання застосовувати.

Не знаю, коли світ пристойно розвинених освіт перейшов на таку стратегію в організації як поточного, так і підсумкового оцінювання результатів навчання кожного здобувача освіти, але сам вперше з тим стикнувся у 1983 році на початку контрактної роботи в алжирському академічному ліцеї.

Координатор вчителів фізики/хімії тамтешнього ліцею, така собі гарненька і розумна madmazel, пояснила: «Владімір, ти не маєш оцінювати учнів за ті чи інші фрагментарні відповіді, а тим більше за формальні знання теорії. Більше того, ти не можеш дати на письмову тематичну роботу бодай одну задачу, яка є у їхньому підручнику, хай навіть ти її не використовував під час уроків. Ти можеш лише орієнтуватися на те, що у підручнику, але щодо проблем, задач чи вправ на оцінювання, то або сам придумай подібні, або як допустимий мінімум дещо зміни ті, що у підручнику».

Відтак світ і не має такої нашої проблеми, коли 80% випускників системи загальної середньої освіти вступають до університетів, а при цьому і у прямо продуктивній та сервісній сфері не має кому працювати, і якісних спеціалістів вищого науково-технічно-технологічного рівня також бракує.

Знати учень/студент ще якось щось може й за рахунок зазубрювання, але вміти застосувати знання можна лише завдяки реально справжньому прагненню тому навчитися.

До речі, у фізико-технічному ліцеї м. Херсона подібна внутрішньо-ліцейська система здійснення освітньої діяльності та оцінювання її результатів діє більш ніж тридцять років поспіль (з 1989 року). Всі (учні та вчителі) від початку зрозуміли, що не варто опиратися такому «насиллю» з боку керівництва ліцею. І ще ніхто від того не постраждав. Лише навпаки — виграв.

До речі, не відкидайте з поля вашої уваги згадку про практику ФТЛ під хвилею думки про «відібраних дітей» — серед більш ніж семи сотень його учнів більшість складають звичайні, а то й дещо проблемні як здобувачі освіти діти. Головна для ефективного навчання проблема серед більшості дітей виростає з того, що зараз багато батьків учнів замість просто любити своїх дітей їх залюблюють, що у наслідок тих надто розслабляє.

Оригинал