Новости музыки и игр

Юрий Лaтыш: стипeндия зa рeцeпт бoрщa

Aвтoр: Юрий Лaтыш, кaндидaт истoричeскиx нaук, дoцeнт Киeвскoгo нaциoнaльнoгo унивeрситeтa имeни Тaрaсa Шeвчeнкo.

Дo 2017 рoку стипeндію в Укрaїні отримували студенти-бюджетники, які мали середній бал не нижче четвірки, тобто десь 70–80% від загальної кількості. Проведені соцопитування показували, що для 75% студентів стипендія не покривала навіть половини витрат.

Потім за справу взялися реформатори, найзавзятішим з яких був тодішній заступник міністра фінансів Сергій Марченко. Кількість одержувачів стипендій була скорочена до 40–45%, а до 2020 року мала скоротитися до 15%. Стипендію стали виплачувати, спираючись на рейтинговий бал студента, а її розмір мав суттєво зрости. Студентам нововведення не дуже сподобалися, і вони «почастували» Сергія Марченка тортом прямо під час пресконференції.

Однак самоорганізуватися в боротьбі за свої права студентство, яке досить часто використовується політичними силами, не змогло. А лідери студентського самоврядування досить швидко збагнули, що для них нова система нарахування стипендій ніякої загрози не несе, бо за громадський активізм вони щедро нагороджують самі себе додатковими балами і обходять у рейтингу більш здібних, але менш активних однокурсників.

Станом на 2020 рік уся реформа звелася до скорочення (мовою реформаторів – «оптимізації») видатків на стипендії, які залишилися жебрацькими і переважно не досягають і 2000 гривень. Багато студентів із середнім семестровим балом вище 90 (бали від 90 до 100 відповідають оцінці «відмінно») залишилися без стипендії. У студентських групах іноді виникає конфліктна атмосфера, коли навчання підмінюється боротьбою за бали, а деякі студенти вдаються до їх випрошування та навіть виплакування.

До цього додається несправедливий розподіл додаткових балів, який дозволяє студентам із нижчою успішністю обходити в стипендіальному рейтингу більш сумлінних колег. Одна справа, коли додаткові бали нараховуються за участь у наукових конференціях, програмах академічної мобільності, публікацію статей, перемогу на олімпіадах, тобто за професійні досягнення. Хоча й тут можуть траплятися випадки зловживань – проведення фіктивних «студентських» конференцій, публікація «макулатурних» тез тощо.

Куди більше лихо в тому, що додаткові бали часто нараховуються за «досягнення», які не мають ніякого відношення до навчання чи професійного розвитку студента – за участь у спортивних змаганнях, концертах, фестивалях, організацію чергування у гуртожитках тощо.

Як приклади, наведу ситуації, коли студенти отримували додаткові бали за поширення раз на тиждень у телеграм-каналі гуртожитку кулінарного рецепту або за інформацію у тому ж телеграм-каналі про відомого спортсмена та його здобутки. Якщо можна платити стипендію за рецепт борщу чи голубців, то чому б не виписувати премію викладачам за огляд політичної ситуації чи футбольних матчів у соцмережах?

Нещодавно Міністерство освіти і науки анонсувало зміни щодо збільшення кола стипендіатів. Але за цей час Сергій Марченко з крісла заступника міністра перебрався у крісло міністра фінансів. І поки не зрозуміло, чи вистачить у нього мужності визнати повний крах стипендіальної реформи.